Завжди зберігайте небезпечні предмети, такі як сірники, запальнички, свічки, легкозаймисті речовини в недоступних для дітей місцях.

Електророзетки слід закривати кришками чи спеціальними заглушками.

Не дозволяйте дітям самостійно вмикати електроприлади.

Навчайте дітей безпеці життєдіяльності в повсякденні, у процесі організації екскурсій, бесід, спостережень. Для навчання певним діям, які потрібні будуть під час надзвичайної ситуації, вигадайте свої сімейні ігри, під час яких, розважаючись ви відпрацюєте кожен крок, який зможе врятувати життя.

Домовитися про екстрену розмову, адже коли трапляється щось надзвичайне, паніку на малюка можуть наганяти і батьки.

Наприклад, дитина телефонує, нервує і не може чітко пояснити, що відбувається. Мама чи тато від цього хвилюються ще більше. Врешті - втрачається час, який ви могли б витратити на конструктивні поради.

Тому важливо домовитися з дитиною про телефонні розмови в разі небезпеки або проблеми.

Під час дзвінка дитина має одразу відповісти на 3 головні питання: що сталося, де та яка допомога зараз потрібна. Якщо заздалегідь це обговорити, буде легше відкласти емоції на потім.

Потренуйтеся, нехай дитина під час вашої гри спробує відтворити екстрену розмову.

Також, є досить важливим те, як дитина буде дзвонити на екстрений номер телефону до таких служб, як Служба порятунку, поліція, швидка та газова служба. Перш за все, вам самим необхідно згадати ці номери. Тому, Служба порятунку – 101, поліція – 102, швидка – 103 та газова служба – 104.

Важливим завданням, як для дорослих так і для дітей, чітко вказати адресу події, що саме трапилося, своє прізвище та ім’я, а також чи є загроза для життя інших людей. Вся розмова займає від 1-ї до 2-х хвилин, але детальний опис всього, що відбувається дасть можливість оперативно вжити відповідних заходів для ліквідації чи вирішення даного питання.